ATO Помощь
Магазин пуговка
Понедельник 21 Августа 2017

ГЛАВНОЕ

ТУРИСТАМ

 
СТО

 

alt

У ніч з 21 на 22 серпня на Світлодарській дузі, де проходить лінія оборони, тяжко поранило бійця 54 бригади Першого піхотного механізованого батальйону, третя рота, перший взвод, позивний Ангел. Це наш земляк, 37-річний Михайло Лупейко з міста Новгород-Сіверський.

 

Близько першої ночі, коли Миша стояв під обстрілом на бойовому посту, під ногами розірвався мінометний снаряд 82 калібру. Чоловіку відірвало обидві ноги. Михайла відвезли спочатку в польовий госпіталь, де відрізали обривки ніг. Тим часом в Харкові у військовому госпіталі вже готували операційну. Михайла доставили туди на вертольоті. Зробили операцію. Скільки їх ще буде попереду?

 

 «Миша... За все время, что мы знаем друг друга, я не называл тебя по имени, просто позывной...

 

 Миша, братишка, прошу... Ты же обещал... Мы ждали тебя, готовили сюрприз... Так не должно быть...» — пише побратим Борис Мураха на своїй сторінці. До річниці Незалежності України Михайло Лупейко в місті Дніпрі мав

 отримати відзнаку: медаль «За оборону рідної держави». Цю нагороду привезли йому вже в госпіталь.

 

 Михайло не одружений, дітей немає. У Новгороді-Сіверському вчився в школі №2. Деякий час жив у Кіровограді. Мати померла давно, рідна сестра також. З близьких родичів у чоловіка залишився тільки батько, Олександр Лупейко, голова Новгород-Сіверського вільного козацтва «Сіверська Січ». У мирному житті Михайло заробляв тимчасовими заробітками.

 

 «Ангел — это кошмар сепаров с Неба». «Справжній герой нашого часу». «Такий він хороший хлопець. Ну, мало було йому біди в цій війні?.. І от так. Як же несправедливо...» — пишуть про нього знайомі, волонтери, побратими зараз.

 

 — З самого початку АТО Михайло пішов добровольцем в Добровольчий Український корпус «Правий сектор», — розказує Роман Богдан, голова спілки ветеранів АТО Новгород-Сіверщини. — З тих пір воює протягом двох років, практично без ротації. Весь час на передовій. Був у Донецькому аеропорту. До поранення в шию був коригувальником. Це людина, яка дивиться, звідки стріляє ворог, і коригує куди стріляти нашим. Зазвичай сидить на підвищенні, щоб бачити маневри противника. Одного разу вишку, на якій лежав Миша, розірвало міною, він саме спустився на хвилину переїсти. Вже після того, також на вишці, Миша був поранений в шийний відділ хребта, тепер на тому місці стоять титанові пластини. Ще жартував, що тепер справжній кіборг.

 

 Після госпіталю і реабілітації повернувся в АТО, підписав контракт. Був у 93 бригаді і кулеметником, і розвідником. Боронив шахту «Бутовка». Там в 2015 році йшли серйозні бої. Потім перевівся в 54 бригаду, куди пішли всі його побратими з «Правого сектора». Стояв в обороні на Світлодарській дузі. Додому без перемоги повертатися не збирався.

 

 — У День Незалежності, точніше, в ніч з 24 на 25, там, на Світлодарській дузі, було 85 обстрілів (розривів мін). Гатили по наших шість годин підряд, без зупинки. Попалили техніку. Знайомий тільки що телефонував звідти, спасло тільки те, що був у касці, — продовжує Роман Богдан. — 10-20 обстрілів за ніч — це вже для них норма. Луплять з мінометів, «Градів», артилерійських установок. Іноді командири самостійно приймають рішення дати удар у відповідь. Наприклад, коли під Авдіївкою під час обстрілу вбило чотирьох наших бійців.

 

 У Михайла залишилося 40 сантиметрів ніг. Він вже сидить на ліжку, усміхається, жартує. «Со мной всё в порядке. Жив. Хрен дождетесь!!! Всех люблю. Целую. Через пару дней буду на связи», — пише під диктовку Миші на його сторінці волонтер Світлана. Там він назвався Миха Козаченко.

 

 Батько, друзі та волонтери збирають кошти, щоб відправити Миху на реабілітацію за кордон та протезування.

 

 «Що тобі привезти? — запитую в Ангела.

 

 — Нову голову, кулемет і побільше снарядів!

 

 Провідала свого підшефного... добровольця, нашого кіборга зі сталевим хребтом і... поки що без ніг... але з такою любов’ю до життя, що пропали в мене і сльози... Поговорив з мого телефону з побратимами — всім привіт!!!» — пише волонтер Наталія Шетілова. — Сьогодні знов операція».

 

Допомогу можна переказати на карту «ПриватБанку» №5168742020809400, Олександр Петрович Лупейко (батько героя).

 

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №35 (1582)

Джерело: http://www.gorod.cn.ua/





 
ТКС Северяне
Губернская
Автошкола
Праздники
Лего-кирпич

Объявления